фіксатив

ФІКСАТИ́В, у, ч., спец.

Розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, яким покривають малюнки (виконані олівцем, вуглем і т. ін.) та креслення, щоб вони не псувалися; розчин, що закріплює фарби.

Збереглися фарби так довго завдяки чудовому фіксативу, який готували із суміші сиру з клеєм (з наук.-попул. літ.);

Запах фіксативу, олійних фарб. Підлогу заставлено, завалено пензлями, тюбиками з фарбою (І. Драч).

Значення в інших словниках

1. фіксатив — фіксати́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фіксатив — -у, ч., спец. Розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті чи бензині, яким покривають малюнки та креслення, щоб вони не псувалися; розчин, що закріплює фарби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. фіксатив — фіксати́в (від франц. fixatif – закріплюючий) розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, що служить для закріплення малюнків, виконаних легкосипкими матеріалами (олівцем, вуглем тощо).  Словник іншомовних слів Мельничука
4. фіксатив — ФІКСАТИ́В, у, ч., спец. Розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, яким покривають малюнки (виконані олівцем, вуглем і т. ін.) та креслення, щоб вони не псувалися; розчин, що закріплює фарби.  Словник української мови в 11 томах