фіксатив

ФІКСАТИ́В, у, ч., спец.

Розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, яким покривають малюнки (виконані олівцем, вуглем і т. ін.) та креслення, щоб вони не псувалися; розчин, що закріплює фарби.

Збереглися фарби так довго завдяки чудовому фіксативу, який готували із суміші сиру з клеєм (з наук.-попул. літ.);

Запах фіксативу, олійних фарб. Підлогу заставлено, завалено пензлями, тюбиками з фарбою (І. Драч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фіксатив — фіксати́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фіксатив — -у, ч., спец. Розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті чи бензині, яким покривають малюнки та креслення, щоб вони не псувалися; розчин, що закріплює фарби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фіксатив — фіксати́в (від франц. fixatif – закріплюючий) розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, що служить для закріплення малюнків, виконаних легкосипкими матеріалами (олівцем, вуглем тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
  4. фіксатив — ФІКСАТИ́В, у, ч., спец. Розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, яким покривають малюнки (виконані олівцем, вуглем і т. ін.) та креслення, щоб вони не псувалися; розчин, що закріплює фарби. Словник української мови в 11 томах