фіксатив
ФІКСАТИ́В, у, ч., спец. Розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, яким покривають малюнки (виконані олівцем, вуглем і т. ін.) та креслення, щоб вони не псувалися; розчин, що закріплює фарби.
Збереглися фарби так довго завдяки чудовому фіксативу, який готували із суміші сиру з клеєм (Наука.., 8, 1970, 50);
Запах фіксативу, олійних фарб. Підлогу заставлено, завалено пензлями, тюбиками з фарбою (Драч, Іду.., 1970, 170).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фіксатив — фіксати́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фіксатив — ФІКСАТИ́В, у, ч., спец. Розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, яким покривають малюнки (виконані олівцем, вуглем і т. ін.) та креслення, щоб вони не псувалися; розчин, що закріплює фарби. Словник української мови у 20 томах
- фіксатив — -у, ч., спец. Розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті чи бензині, яким покривають малюнки та креслення, щоб вони не псувалися; розчин, що закріплює фарби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фіксатив — фіксати́в (від франц. fixatif – закріплюючий) розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, що служить для закріплення малюнків, виконаних легкосипкими матеріалами (олівцем, вуглем тощо). Словник іншомовних слів Мельничука