фіксатор
ФІКСА́ТОР, а, ч.
1. Пристрій, пристосування, яким закріплюють що-небудь у потрібному положенні.
Довільному виключанню передачі під час руху автомобіля запобігають фіксатори. Фіксатор складається з кульки і пружини, розміщених у каналі, висвердленому в кришці проти повзунів (Підручник шофера.., 1960, 211);
Монтажні зв’язки й фіксатори-упори на стрічці служать для точного встановлення низу поперечних несучих стін (Роб. газ., 22.VІІ 1965, 2).
2. фот. Те, що признач. для фіксування, сприяє фіксації чого-небудь.
Кожен, хто має справу з фотографією, знає, що зображення на плівці і фотопапері обов’язково треба фіксувати. Для цього існують спеціальні речовини — фіксатори (Наука.., 8, 1963, 11).
3. Той (або те), що зафіксовує, відзначає що-небудь.
Наша література ніколи не була фіксатором, ілюстратором подій (Рад. літ-во, 5, 1962, 10).
Значення в інших словниках
- фіксатор — фікса́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фіксатор — ФІКСА́ТОР, а, ч. 1. Пристрій, пристосування, яким закріплюють що-небудь у потрібному положенні. Довільному виключанню передачі під час руху автомобіля запобігають фіксатори. Словник української мови у 20 томах
- фіксатор — -а, ч. 1》 Пристрій, пристосування, яким закріплюють що-небудь у потрібному положенні. 2》 фот. Те, що признач. для фіксування, сприяє фіксації чого-небудь. 3》 біол. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фіксатор — фікса́тор (від франц. fixateur – закріплювач) 1. Деталь або пристрій, яким закріплюють у певному положенні частини машин або механізмів. 2. біол. Словник іншомовних слів Мельничука
- фіксатор — Фікса́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)