1. Орфографічний словник української мови

фіксатор

фікса́тор

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фіксатор — ФІКСА́ТОР, а, ч. 1. Пристрій, пристосування, яким закріплюють що-небудь у потрібному положенні. Довільному виключанню передачі під час руху автомобіля запобігають фіксатори. Словник української мови у 20 томах
  2. фіксатор — -а, ч. 1》 Пристрій, пристосування, яким закріплюють що-небудь у потрібному положенні. 2》 фот. Те, що признач. для фіксування, сприяє фіксації чого-небудь. 3》 біол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фіксатор — фікса́тор (від франц. fixateur – закріплювач) 1. Деталь або пристрій, яким закріплюють у певному положенні частини машин або механізмів. 2. біол. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. фіксатор — Фікса́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. фіксатор — ФІКСА́ТОР, а, ч. 1. Пристрій, пристосування, яким закріплюють що-небудь у потрібному положенні. Довільному виключанню передачі під час руху автомобіля запобігають фіксатори. Словник української мови в 11 томах