фіксатор
фікса́тор
-а, ч.
1》 Пристрій, пристосування, яким закріплюють що-небудь у потрібному положенні.
2》 фот. Те, що признач. для фіксування, сприяє фіксації чого-небудь.
3》 біол. Спеціальна речовина для обробки біологічних об'єктів, щоб зберегти морфологічну будову й хімічний склад їх при гістологічних або цитологічних дослідженнях.
4》 Той (або те), що зафіксовує, відзначає що-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фіксатор — фікса́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фіксатор — ФІКСА́ТОР, а, ч. 1. Пристрій, пристосування, яким закріплюють що-небудь у потрібному положенні. Довільному виключанню передачі під час руху автомобіля запобігають фіксатори. Словник української мови у 20 томах
- фіксатор — фікса́тор (від франц. fixateur – закріплювач) 1. Деталь або пристрій, яким закріплюють у певному положенні частини машин або механізмів. 2. біол. Словник іншомовних слів Мельничука
- фіксатор — Фікса́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фіксатор — ФІКСА́ТОР, а, ч. 1. Пристрій, пристосування, яким закріплюють що-небудь у потрібному положенні. Довільному виключанню передачі під час руху автомобіля запобігають фіксатори. Словник української мови в 11 томах