фінальний

ФІНА́ЛЬНИЙ, а, е.

Стос. до фіналу, який є фіналом; завершальний.

У фінальній сцені [п'єси “Кадри” Микитенка] студенти, закінчивши виш, їдуть на роботу й зустрічаються на пероні зі студентами нового набору (з наук. літ.);

Кода [увертюри до опери Лисенка “Чорноморці”] розвиває матеріал фінального урочистого хору і є ніби оптимістичним висновком з усього попереднього викладу (з наук. літ.);

Фінальний матч цього сезону нам довелося грати пізно (Ю. Смолич);

Фінальний свисток;

// Який бере участь у фіналі (у 3 знач.).

Фінальні команди.

Значення в інших словниках

1. фінальний — фіна́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. фінальний — Завершальний, заключний, кінцевий; (акт) останній.  Словник синонімів Караванського
3. фінальний — [ф'інал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. фінальний — Остаточний, кінцевий  Словник чужослів Павло Штепа
5. фінальний — -а, -е. Стос. до фіналу, який є фіналом; завершальний. Фінальний свисток. || Який бере участь у фіналі (у 3 знач.). Фінальні команди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. фінальний — фіна́льний (італ. finale) заключний, кінцевий.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. фінальний — ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ (який завершує, закінчує що-небудь), ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, ПІДСУМКО́ВИЙ, ФІНА́ЛЬНИЙ, ОСТА́ННІЙ, КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ. Роман "Перекоп", що з'явився через кілька років після "Таврії", став другою, завершальною книгою дилогії (Л.  Словник синонімів української мови
8. фінальний — ФІНА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до фіналу, який є фіналом; завершальний. У фінальній сцені [п’єси «Кадри» Микитенка] студенти, закінчивши виш, їдуть на роботу й зустрічаються на пероні з студентами нового набору (Укр. рад. драм..  Словник української мови в 11 томах