фінка
ФІ́НКА¹ див. фі́ни.
ФІ́НКА², и, ж., розм.
1. Те саме, що Фі́нський ніж (див. ніж).
Тягнирядно мовчки з-за халяви витяг фінку й перерізав вірьовки (А. Головко);
Тоська вийняв фінку з білою кістяною ручкою і спритним рухом угнав її гострим лезом у стіл (Григорій Тютюнник).
2. Те саме, що Фі́нська ша́пка (див. ша́пка).
3. Легка кільова шлюпка з гострим носом і кормою.
4. Північна порода коней, поширена у Фінляндії.
5. Автомат (у 2 знач.) фінського виробництва.
Стало на хвилинку справді моторошно. Тоді враз, підкинувши “фінку” з-за плеча на руку, Максим натиснув на гашетку й випустив геть усю серію, цілий диск, у нікуди, просто в синє небо (І. Багряний).
ФІ́НКА³, и, ж.
Те саме, що фі́на¹.
Через деякий час личинки перетворюються тут у білясті напівпрозорі міхурці завбільшки з горошину. Це – фінки; вони можуть довго залишатися у м'язах (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)