ха
ХА, виг.
Уживається для вираження незгоди з чим-небудь, неприйнятності чогось (іноді з відтінком іронії).
Вийшла на поріг Маланка та й сховалась назад... Хай дівка постоїть з хазяйським сином... Гляди, щоб не засватав. Ха! Аякже!.. (М. Коцюбинський);
Коли вчителька підходила до Романа ближче й манила рукою до себе – він зразу зіскакував з вікна, одбігав геть-геть і, усміхаючись, казав: – Ха! Які ловкі!.. (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)