ха-ха
ХА-ХА́, ХА-ХА-ХА́, виг.
Звуки, якими передається голосний сміх, регіт.
[Ярина (раптом сміється):] Ха-ха-ха! [Гаптін:] Чого ти? (Леся Українка);
– Ха-ха-ха, – низько сміється отець Миколай, і його кругла голова і пухкі, схрещені на грудях руки драглистим тремтінням доповнюють сміх (М. Стельмах);
// у знач. ім., невідм., с. Голосний сміх.
Від Михасевого жарту хлопці та дівчата вибухнули розкотистим ха-ха-ха... (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)