ха-ха
ХА-ХА́, ХА-ХА-ХА́, виг. Звуки, якими передається голосний сміх, регіт.
[Ярина (раптом сміється):] Ха-ха-ха! [Гаптін:] Чого ти? (Л. Укр., III, 1952, 717);
— Ха-ха-ха,— низько сміється отець Миколай, і його кругла голова і пухкі, схрещені на грудях руки драглистим тремтінням доповнюють сміх (Стельмах, І, 1962, 268);
// у знач. ім., невідм., с. Голосний сміх.
Від Михасевого жарту хлопці та дівчата вибухнули розкотистим ха-ха-ха… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 82).
Словник української мови (СУМ-11)