хабарник

ХАБА́РНИК, а, ч.

Той, хто бере хабарі.

– Я його [писаря] під суд оддам! Це ж .. хабарник, це ж злодій, яких і на світі мало! – кричав о. Артемій, махаючи руками (І. Нечуй-Левицький);

– Від унтерів залежить багато що в солдатському житті. А ви їх правильно хабарниками та п'явками нарекли, – додав він і підморгнув Шевченкові (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. хабарник — хаба́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. хабарник — Хапко, халтурник, хапун, хапуга, здирник, дерій, дерун, здирця, хапайло.  Словник синонімів Караванського
3. хабарник — Вимагач, відкупник, дерій, здирник, здирця, кручкодер, крючкодер, лафабар, лафарник, лихвар, могоричник, накупень, підкупець, підкупник, тринкальник (діал.  Словник синонімів Вусика
4. хабарник — -а, ч. Той, хто бере хабарі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хабарник — ХАБА́РНИК (особа, що бере хабарі), ХАПУ́ГА розм., ХАПУ́Н розм., ХАПКО́ розм., ЗДИ́РНИК заст., ЗДИ́РЦЯ заст., ХАПТУ́РНИК діал.; КРОПИ́В'ЯНЕ СІ́М'Я зневажл. заст. (про чиновників, канцеляристів, які брали хабарі).  Словник синонімів української мови
6. хабарник — Хаба́рник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. хабарник — ХА́БАРНИК, а, ч. Той, хто бере хабарі. — Я його [писаря] під суд оддам! Це ж.. хабарник, це ж злодій, яких і на світі мало! — кричав о. Артемій, махаючи руками (Н.-Лев., IV, 1956, 144); — Від унтерів залежить багато що в солдатському житті.  Словник української мови в 11 томах
8. хабарник — Хабарник, -ка м. Взяточникъ. Такого хабарника, як ниш писарь, більше нігде не знайдеш. Харьк.  Словник української мови Грінченка