хабета

ХАБЕ́ТА, и, ж., діал.

Шкапа.

Ото хабета: скільки бий, стільки їдеш (Сл. Б. Грінченка);

Тож-то кінь був! Не така хабета, як оцей, теперішній. (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. хабета — див. кінь  Словник синонімів Вусика
2. хабета — хабе́та 1. старий, знесилений, худий кінь (ст)|| = кінь 2. худа, непропорційно висока жінка чи дівчина (м, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. хабета — див. хаба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хабета — Хабета, -ти ж. Кляча. Отто хабета: скільки бий, стільки і в'їдеш. Канев. у.  Словник української мови Грінченка