хабета —
ХАБЕ́ТА, и, ж., діал. Шкапа. Ото хабета: скільки бий, стільки їдеш (Сл. Б. Грінченка); Тож-то кінь був! Не така хабета, як оцей, теперішній. (Б. Лепкий).
Словник української мови у 20 томах
хабета —
хабе́та 1. старий, знесилений, худий кінь (ст)|| = кінь 2. худа, непропорційно висока жінка чи дівчина (м, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
хабета —
див. хаба.
Великий тлумачний словник сучасної мови