хавтур
ХАВТУ́Р, а, ч., ХАВТУ́РА, и, ж., заст.
1. Побори натурою, які брало духівництво.
Максим таки як письменний, Було, помагає, І на клиросі дякові .. Й хавтури З школярами носить (Т. Шевченко);
Школярі з дяком співали псалми за хавтури (М. Макаровський);
// Милостиня, подаяння.
2. Хабар.
Словник української мови (СУМ-20)