хазяїнів
ХАЗЯ́ЇНІВ, нова, нове.
Прикм. до хазя́їн 1–4; належний хазяїнові.
Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі, що так розуміють смуток і радощі хазяїнові... (М. Коцюбинський);
На дзвоник не скоро вийшла служниця, сердито спитала, чого їй треба. Катря спиталась, чи Докія Петрівна ще тут, сестра хазяїнова (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)