хазяїнів
ХАЗЯ́ЇНІВ, нова, нове. Прикм. до хазя́їн 1-4; належний хазяїнові.
Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі, що так розуміють смуток і радощі хазяїнові… (Коцюб., І, 1955, 182);
На дзвоник не скоро вийшла служниця, сердито спитала, чого їй треба. Катря спиталась, чи Докія Петрівна ще тут, сестра хазяїнова (Головко, II, 1957, 384).
Словник української мови (СУМ-11)