халабудистий
ХАЛАБУ́ДИСТИЙ, а, е, розм.
Який не прилягає до чого-небудь, здіймається халабудою.
Біля хліва, оточений бандитами, порається з самогонним кубом Прокіп-зять, якийсь розгублений, розкошланий, схожий у своїй халабудистій сорочці на сердиту квочку, що її щойно зігнали з гнізда (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)