хамло
ХАМЛО́¹, а́, с., збірн., діал.
Галуззя, хмиз.
Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан риється у хамло, а зайчик лізе в кущ (з казки).
ХАМЛО́², а́, ч. і ж., розм., лайл.
Те саме, що хам і ха́мка.
– Та ти і не тикай, бо я тобі не рівня, ти – хамло, мужик, а я – дворянин! (Панас Мирний);
// Вайлувата, незграбна людина.
Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)