хапкома
ХАПКОМА́, присл., розм.
Те саме, що по́хапцем.
Питала [сестра], поспішаючи, хапкома, чи зарізати півня, чи не пора б вже колоть порося, і, обнявши мене добрим, невинним оком, щезала (М. Коцюбинський);
Їжа здавалася незвичайною, святковою, споживали її хапкома (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)