хаптурник

ХАПТУ́РНИК, а, ч., заст.

Хабарник.

– Якось я проговорився перед маляром: намалюй, кажу, ти того хаптурника в пеклі на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (І. Нечуй-Левицький);

[Радько:] О, він [старшина] скоро очистив би всю нашу волость від хаптурників та розпутників! (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. хаптурник — хапту́рник іменник чоловічого роду, істота хабарник діал.  Орфографічний словник української мови
2. хаптурник — див. хабарник  Словник синонімів Вусика
3. хаптурник — -а, ч., діал. Хабарник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хаптурник — ХАБА́РНИК (особа, що бере хабарі), ХАПУ́ГА розм., ХАПУ́Н розм., ХАПКО́ розм., ЗДИ́РНИК заст., ЗДИ́РЦЯ заст., ХАПТУ́РНИК діал.; КРОПИ́В'ЯНЕ СІ́М'Я зневажл. заст. (про чиновників, канцеляристів, які брали хабарі).  Словник синонімів української мови
5. хаптурник — Хапту́рник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хаптурник — ХАПТУ́РНИК, а, ч., діал. Хабарник. — Якось я проговорився перед маляром: намалюй, кажу, ти того хаптурника в пеклі на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. хаптурник — Хаптурник, -ка м. = хавтурник. Судящі — безсоромицькі хаптурники. Харьк. г. Голота своїх панів хаптурнпками лає. К. ЦН. 168.  Словник української мови Грінченка