харамаркати

ХАРАМА́РКАТИ, аю, аєш, недок., що і без прям. дод., розм.

Говорити невиразно, нечітко, неясно; бурмотати.

– Іди собі до церкви та там і харамаркай молитви, хоч розпережись. Тут тобі не місце! – крикнув князь до священика (І. Нечуй-Левицький);

– Кажуть, що як принесеш мисочку в церкву, то в той саме час, як піп харамаркає над нею, – Бог і на тім світі становить таку ж мисочку перед душею, і вона тоді їсть (Дніпрова Чайка);

– Читай уважно з толком, а не скачи, як дяк твій харамаркає (Г. Косинка);

Та по молодечи будем Богу молитися, а не по чернечи харамаркати (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. харамаркати — харама́ркати дієслово недоконаного виду бурмотіти зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. харамаркати — Мимрити, БУБОНІТИ, мурмотіти; хамаркати.  Словник синонімів Караванського
3. харамаркати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
4. харамаркати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех., розм. Говорити невиразно, неясно; бурмотати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. харамаркати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. харамаркати — Харама́ркати і хама́ркати, -каю, -каєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. харамаркати — ХАРАМА́РКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. Говорити невиразно, неясно; бурмотати. — Іди собі до церкви та там і харамаркай молитви, хоч розпережись. Тут тобі не місце! — крикнув князь до священика (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. харамаркати — Харамаркати, -каю, -єш гл. = хамаркати. Харамаркали дяки. Котл. Ен. ІІІ. 23. Та по-молодечи будем Богу молитися, а не по чернечи харамаркать. Шевч. 246.  Словник української мови Грінченка