хащі
ХА́ЩІ, ів, мн. (одн. ха́ща, і, ж.).
1. Густий, непрохідний ліс, чагарник.
Попід глинищем, серед колючих хащів та червонястого бур'яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку (Леся Українка);
Оксен зрозумів, що степом продертися не вдасться, і завів своїх людей у порослу хащами глибоку яругу (Григорій Тютюнник);
Ходив дід Макар ще хлопчиком у Соколиний по гриби. Забрався в хащі, а там ні пройти, ні вийти (Ю. Збанацький);
* Образно. [Джонатан:] І що ж? Вони [мрії] не зникли? [Річард:] Ні, ще не зникли, хоч примеркли трохи. Я бачу, тут в новому краю треба хащів розчистити вперед чимало, а потім вже розпалювать багаття... (Леся Українка);
Поете, поринай у вир буття, у будні, в хащі днів, у твань життя, і ти здобудеш дивні самороди [самородки] (М. Драй-Хмара);
// чого, які. Густі зарості яких-небудь дерев, кущів, трав і т. ін.
Йшли ми повз великий пустир, зарослий хащами колючого терну, дерези та непрохідного високого бур'яну (О. Донченко);
Ведмідь зникає в виноградних хащах (О. Довженко);
Від легендарного Ізмаїла на десятки кілометрів простяглися славетні дунайські плавні. Сюди, в очеретяні хащі, рідко заглядала людина, й вони стояли незайманими (з газ.);
* У порівн. Очерети височезні, густі, як бамбукові хащі. Злегка шелестять листям на вітерці... (О. Гончар);
// чого, перен., розм. Густе волосся.
Бородатий козак, що весь час поривався щось сказати, витяг люльку з хащів бороди та вусів (Л. Первомайський);
// перен., розм. Дуже велике скупчення яких-небудь предметів.
Величезний старовинний вал .. зараз весь був начинений бетоном та сталлю, а глибокий рів-канал перед ним, по якому колись нібито ходили навіть кораблі, був замінований фугасами, переплутаний хащами дротів (О. Гончар).
2. перен., розм. Складна, мало вивчена галузь, сфера, ділянка (науки, техніки і т. ін.).
– Щоб був мир і щоб був спокій на землі, – сказав Шульга, – треба-таки зануритись мені у хащі того атома (Н. Рибак).
(1) Ди́кі (глухі́) ха́щі – незаймані зарості; праліс.
Олю нічого не страшило: ні те, що міцним кільцем карателі обступили загін, ні плутані лісові стежки через глухі хащі й трясовини (В. Логвиненко);
Такі непрохідні хащі бачив колись в Австралії, – охоче розповів Ван Лун. – Щоправда, рослини там інші, однак іти так само важко. Дуже дикі хащі, густий чагарник. Називається в Австралії – скраб (В. Владко);
(2) Лісові́ ха́щі – гущавина лісу, нетрі (у 1 знач.).
Сергій по компасу визначає напрямок, знаходить на ньому орієнтир і, построївши всіх ланцюжком, першим вступає в лісові хащі (І. Багмут);
Всю ніч наша піхота, плутаючись у лісових хащах, бовтаючись у крижаній воді, продиралась по п'ятах ворога (О. Гончар);
Ніч упала раптово. Кошлата темрява владно сунула з лісової хащі (О. Донченко);
Здається, він заблудився в лісових хащах (О. Гуреїв);
(3) Непрола́зні (непрохідні́) ха́щі – дуже густі зарості (дерев, кущів і т. ін.); нетрі.
Все раділо зимі – природа і птиця, тільки люди ненавиділи і проклинали її, замерзаючи в окопах, по степах, по лісах, по болотах, в непролазних хащах під снігами, виснажені, голодні, поранені, напрацьовані (Григорій Тютюнник);
Лісів з вічнозелених дерев збереглося дуже мало; вони вирубані, замість них поширені зарості вічнозелених колючих чагарників. Ці чагарники переплетені виткими рослинами. Вони нерідко утворюють непрохідні хащі (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)