хвалений
ХВА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до хвали́ти.
Особливо невдоволений був бригадир Зозуля. Вже випливли нагору його могоричеві діла, і з шумом провалилась кандидатура хваленої ним Одарки Лихнюк (С. Журахович).
2. у знач. прикм. Розхвалений, занадто високо оцінений.
Через мить на обличчі в секретарки з'явився вираз задоволення. Вона зрозуміла, що хваленому, серйозному Чумакові сьогодні за щось добре перепало (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)