хвальба

ХВАЛЬБА́, и́, ж., розм.

1. Добрий відгук про когось, щось; похвала.

Раї стало ніяково від хвальби десятника (О. Копиленко);

Я зібрав би всіх титанів І сказав би, знявши капелюх: Я не буду вам співать панів І хвальбою лоскотати слух (В. Симоненко).

2. Вихваляння.

Хвальби повні торби, а в тіх торбах пусто (Сл. Б. Грінченка);

Він з фаху вибійник і має, Здається, усі шістдесят. Та ще почува себе справно (Не хвастощі це, не хвальба), На пенсію вийшов недавно, Та зараз усидиш хіба..! (С. Воскрекасенко);

Найбільше допікала старій хвальба дівера за прирізку землі (Г. Косинка).

Значення в інших словниках

1. хвальба — хвальба́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хвальба — Вихваляння, похвальба; хвастощі, вихвалка, с. хизування.  Словник синонімів Караванського
3. хвальба — див. хвастощі  Словник синонімів Вусика
4. хвальба — -и, ж., розм. Вихваляння, похвала.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хвальба — ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ (ДИФІРА́МБ рідше), ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил.  Словник синонімів української мови
6. хвальба — ХВАЛЬБА́, и́, ж., розм. Вихваляння, похвала. Раї стало ніяково від хвальби десятника (Коп., Вибр., 1948, 65); Він з фаху вибійник і має, Здається, усі шістдесят.  Словник української мови в 11 томах
7. хвальба — Хвальба, -би ж. 1) Похвала, хваленіе. Хвальба сорочки не дасть. Ном. № 7477. Власна хвальба не платить. Ном. № 2561. 2) Хвастовство. Хвальба повні торби, а в тіх торбах пусто. Чуб. І. 282. 3) Угроза.  Словник української мови Грінченка