Словник української мови у 20 томах

хвинтик

ХВИ́НТИК, а, ч., розм.

Той, хто любить хвинтити; франт.

– Якби ти була моя жінка, а тут де не візьмись хвинтик з улиці... І ти чіпляєшся йому на шию! Гарно було б мені на те дивитися? (Панас Мирний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. хвинтик — хви́нтик іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. хвинтик — -а, ч., розм. Той, хто любить хвинтити; франт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хвинтик — ФРАНТ (той, хто модно й ошатно одягається), ЧЕПУРУ́Н, ДЖЕ́НДЖИК розм., ФАТ розм., ХВИ́НТИК розм., ФЕРТ зневажл., ФЕ́РТИК зневажл., ХЛЮСТ зневажл. (той, хто надає одягу надзвичайного значення; пуста, легковажна людина); ДЕ́НДІ заст.  Словник синонімів української мови
  4. хвинтик — ХВИ́НТИК, а, ч., розм. Той, хто любить хвинтити; франт. — Якби ти була моя жінка, а тут де не візьмись хвинтик з улиці… І ти чіпляєшся йому на шию! Гарно було б мені на те дивитися? (Мирний, III, 1954, 230).  Словник української мови в 11 томах
  5. хвинтик — Хви́нтик, -ка м. Франтикъ.  Словник української мови Грінченка