хвойда
ХВО́ЙДА, и, ч. і ж., зневажл., лайл.
1. Неохайна, нечепурна людина; нечепура.
* У порівн. – Скажіть, будьте ласкаві, що воно за людина ота Ладковська? Неначе й гарно й чепурно вбрана, але дуже вже нечепурно задрипана, ніби якась хвойда (І. Нечуй-Левицький);
// Уживається як лайливе слово.
[Василь:] Геть, хвойдо, з моєї хати! (М. Кропивницький);
Тепер вже годі було плекати надію на поміч від гетьмана Потоцького. Він сам, пся крев, хвойда і старий балакун, після уманської поразки зализував рани, як той пес побитий (Н. Рибак);
// Те саме, що пові́я.
Ібрагім .. завів собі підлу наложницю.., тоді відправив її до Стамбулу, де спорядив для неї тайкома дім, і ця хвойда писала йому навздогін любовні послання (П. Загребельний).
2. діал. Неохайна сукня, чи спідниця.
Словник української мови (СУМ-20)