хвойдина
ХВОЙДИ́НА, и, ж., розм.
Лозина; хворостина.
Заходився [Василь] вирізувати з куща тоненькі хвойдини – хотів возика плести (Б. Грінченко);
Щойно хто-небудь з солдатів підводив голову, щоб розправити спину й перепочити, унтер зараз же ляскав хвойдиною по лутці і на всю майстерню гукав: – Ей, що там байдикуєш? Я тобі!.. (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)