хвойдина
ХВОЙДИ́НА, и, ж., діал. Лозина.
Заходився [Василь] вирізувати з куща тоненькі хвойдини — хотів возика плести (Гр., І, 1963, 295);
Щойно хто-небудь з солдатів підводив голову, щоб розправити спину й перепочити, унтер зараз же ляскав хвойдиною по лутці і на всю майстерню гукав: — Ей, що там байдикуєш? Я тобі!.. (Добр., Ол. солдатики, 1961, 132).
Словник української мови (СУМ-11)