хвойник

ХВОЙНИ́К, а, ч.

Хвойний ліс.

З молодого хвойника, що підступав до дороги, тягнуло гіркуватим повітрям (П. Кочура);

Ліс раз по раз мінявся – то високі сосни, то дуби, то молоденький хвойник, а просіка та сама, неначе дорога в безвість (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. хвойник — хвойни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хвойник — -а, ч. Хвойний ліс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хвойник — ХВОЙНИ́К, а, ч. Хвойний ліс. З молодого хвойника, що підступав до дороги, тягнуло гіркуватим повітрям (Кочура, Зол. грамота, 1960, 474).  Словник української мови в 11 томах