хворобливий
ХВОРОБЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який легко піддається хворобам, часто хворіє; болісний,слабовитий.
Жіночка моя Стефка була не з гірших: і тиха, і до чоловіка уважна, але смутна й хвороблива, до роботи нездатна (І. Муратов);
– Бабуся теж хотіла було їхати, та останнім часом щось вона хворобливою стала. Пройдеться трошки і вже стомлюється, – весело і безтурботно розповідала Галя (Ю. Збанацький);
// Власт. хворому.
Бер стоїть мовчазний і дивиться в вікно. Хворобливе його обличчя світиться важкою нервовою перевтомою (П. Колесник);
Обличчя в нього ще дужче зблідло, очі набрали хворобливого блиску (Д. Ткач);
// Викликаний, зумовлений хворобою; який свідчить про хворобу.
Змарніле і втомлене обличчя дівчини ожило, вкрилося хворобливим рум'янцем (Д. Бедзик);
Каленяки помітили хворобливий стан свого квартиранта, стали упадати біля нього, радили нікуди не йти з хати (М. Ю. Тарновський);
Після видалення обох надниркових залоз у тварини розвивається цілий ряд хворобливих симптомів (з наук. літ.).
2. перен. Який виходить за межі звичайного, нормального; ненормальний, неприродний.
Мати любила свою одиницю без міри, без тями якоюсь хворобливою, нервовою любов'ю (І. Нечуй-Левицький);
Що се? У сьому глухому закутку Бессарабії – пісня моєї країни? Чи не омана се, чи не хвороблива часом уява моя викликала галюцинацію слуху?.. (М. Коцюбинський);
Він говорив не поспішаючи, з крижаним спокоєм, навіть з якимось хворобливим смакуванням, ніби кожне слово обсмоктував, перш ніж його виплюнути (А. Головко);
Вигляд у нього був пригнічений – невдачі, що породжували безсоння, хворобливе копирсання у власних вадах і якесь навіть аж невдоволення самим собою широкими півколами підтемнили йому очі, додали зморщок (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)