хворобливий

ХВОРОБЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який легко піддається хворобам, часто хворіє; болісний,слабовитий.

Жіночка моя Стефка була не з гірших: і тиха, і до чоловіка уважна, але смутна й хвороблива, до роботи нездатна (І. Муратов);

– Бабуся теж хотіла було їхати, та останнім часом щось вона хворобливою стала. Пройдеться трошки і вже стомлюється, – весело і безтурботно розповідала Галя (Ю. Збанацький);

// Власт. хворому.

Бер стоїть мовчазний і дивиться в вікно. Хворобливе його обличчя світиться важкою нервовою перевтомою (П. Колесник);

Обличчя в нього ще дужче зблідло, очі набрали хворобливого блиску (Д. Ткач);

// Викликаний, зумовлений хворобою; який свідчить про хворобу.

Змарніле і втомлене обличчя дівчини ожило, вкрилося хворобливим рум'янцем (Д. Бедзик);

Каленяки помітили хворобливий стан свого квартиранта, стали упадати біля нього, радили нікуди не йти з хати (М. Ю. Тарновський);

Після видалення обох надниркових залоз у тварини розвивається цілий ряд хворобливих симптомів (з наук. літ.).

2. перен. Який виходить за межі звичайного, нормального; ненормальний, неприродний.

Мати любила свою одиницю без міри, без тями якоюсь хворобливою, нервовою любов'ю (І. Нечуй-Левицький);

Що се? У сьому глухому закутку Бессарабії – пісня моєї країни? Чи не омана се, чи не хвороблива часом уява моя викликала галюцинацію слуху?.. (М. Коцюбинський);

Він говорив не поспішаючи, з крижаним спокоєм, навіть з якимось хворобливим смакуванням, ніби кожне слово обсмоктував, перш ніж його виплюнути (А. Головко);

Вигляд у нього був пригнічений – невдачі, що породжували безсоння, хворобливе копирсання у власних вадах і якесь навіть аж невдоволення самим собою широкими півколами підтемнили йому очі, додали зморщок (М. Олійник).