хворобливий
ХВОРОБЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який легко піддається хворобам, часто хворіє.
Жіночка моя Стефка була не з гірших: і тиха, і до чоловіка уважна, але смутна й хвороблива, до роботи нездатна (Мур., Бук. повість, 1959, 4);
— Бабуся теж хотіла було їхати, та останнім часом щось вона хворобливою стала. Пройдеться трошки і вже стомлюється,— весело і безтурботно розповідала Галя (Збан., Між.. людьми, 1955, 7);
// Власт. хворому.
Бер стоїть мовчазний і дивиться в вікно. Хворобливе його обличчя світиться важкою нервовою перевтомою (Кол., На фронті.., 1959, 63);
Обличчя в нього ще дужче зблідло, очі набрали хворобливого блиску (Ткач, Моряки, 1948, 93);
// Викликаний, зумовлений хворобою; який свідчить про хворобу.
Змарніле і втомлене обличчя дівчини ожило, вкрилося хворобливим рум’янцем (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 27);
Каленяки помітили хворобливий стан свого квартиранта, стали упадати біля нього, радили нікуди не йти з хати (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 201);
Після видалення обох надниркових залоз у тварини розвивається цілий ряд хворобливих симптомів (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 84).
2. перен. Який виходить за межі звичайного, нормального; ненормальний, неприродний.
Мати любила свою одиницю без міри, без тями якоюсь хворобливою, нервовою любов’ю (Н.-Лев., IV, 1956, 228);
Що се? У сьому глухому закутку Бессарабії — пісня моєї країни? Чи не омана се, чи не хвороблива часом уява моя викликала галюцинацію слуху?.. (Коцюб., І, 1955, 178);
Він говорив не поспішаючи, з крижаним спокоєм, навіть з якимось хворобливим смакуванням, ніби кожне слово обсмоктував, перш ніж його виплюнути (Головко, II, 1957, 343);
Вигляд у нього був пригнічений — невдачі, що породжували безсоння, хворобливе копирсання у власних вадах і якесь навіть аж невдоволення самим собою широкими півколами підтемнили йому очі, додали зморщок (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 171).
Значення в інших словниках
- хворобливий — (який легко може захворіти) хворовитий, хоробливий, слабовитий, болісний. Словник синонімів Полюги
- хворобливий — Чи можуть в однакових контекстах виступати слова хворобливий і хворовитий? Перше з них у прямому значенні найчастіше вживають, коли йдеться про факт або явище, які свідчать про хворість, є наслідком недуги. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- хворобливий — хворобли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- хворобливий — Хворовитий, хоровитий, слабовитий, ХИРЯВИЙ п! НЕДУЖИЙ, КВОЛИЙ, (- пристрасть) П. ненормальний, неприродний, патологічний Словник синонімів Караванського
- хворобливий — див. слабий; хворий Словник синонімів Вусика
- хворобливий — [хворобливией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- хворобливий — ХВОРОБЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який легко піддається хворобам, часто хворіє; болісний,слабовитий. Жіночка моя Стефка була не з гірших: і тиха, і до чоловіка уважна, але смутна й хвороблива, до роботи нездатна (І. Словник української мови у 20 томах
- хворобливий — -а, -е. 1》 Який легко піддається хворобам, часто хворіє. || Власт. хворому. || Викликаний, зумовлений хворобою; який свідчить про хворобу. 2》 перен. Який виходить за межі звичайного, нормального; ненормальний, неприродний. Хвороблива підозрілість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хворобливий — НЕНОРМА́ЛЬНИЙ (про суспільні явища, спосіб життя, характер людських взаємин і т. ін.), НЕЗДОРО́ВИЙ, ХВОРОБЛИ́ВИЙ підсил., ПОТВО́РНИЙ підсил., ПАТОЛОГІ́ЧНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- хворобливий — Хворобли́вий і хоробли́вий, -ва, -ве х(в)оробли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)