хворост
ХВО́РО́СТ, у, ч.
Те саме, що хмиз.
Коло куреня піднімався вгору синій дим: там був закопаний в землю казан, а під казаном в ямі горів хворост (І. Нечуй-Левицький);
– Ти завтра ще привези собі зароблений хворост, поки дорога не забитна (М. Стельмах);
// Гнучке пруття з лози, верби, ліщини і т. ін., що йде на спорудження чого-небудь.
Широкі ворота з хворосту були одчинені навстіж (І. Нечуй-Левицький);
За будинком тяглися хліви, хворостом плетені, обори, клуні і садок, що спускався до великого ставу (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)