хвостати
ХВО́СТАТИ, аю, єш і хвощу́, щеш, недок., розм.
1. Те саме, що цьво́хкати 2.
Та не хвостай даремне; пішов би до плугів і там хвостав би біля волів (Сл. Б. Грінченка).
2. перен. Литися з шелестом (про дощ).
І з тиєї хмари дрібний дощик хвоще, ой він же мні головку сполоще (П. Чубинський).
Словник української мови (СУМ-20)