хвостати
ХВО́СТАТИ, аю, єш і хвощу́, щеш, недок., розм.
1. Те саме, що цьво́хкати 2.
Та не хвостай даремне; пішов би до плугів і там хвостав би біля волів (Сл. Б. Грінченка).
2. перен. Литися з шелестом (про дощ).
І з тиєї хмари дрібний дощик хвоще, ой він же мні головку сполоще (П. Чубинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвостати — -аю, -аєш і хвощу, хвощеш, недок., діал. 1》 Сікти батогом повітря. 2》 Литися з шумом (про дощ). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хвостати — Хво́стати, -таю, -єш и хвощу, -щеш гл. 1) Ударять кнутомъ по воздуху. Та не хвастай даремне; пішов би до плугів і там хвостав би коли волів. Липов у. 2) О дождѣ: лить съ шумомъ. Ой єсть у полі а чорная хмара, і із тиєї хмари дрібний дощик хвоще, ой він же мні головку сполоще. Чуб. V. 1002. Словник української мови Грінченка