1. Словник української мови Грінченка

хвостати

Хво́стати, -таю, -єш и хвощу, -щеш

гл.

1) Ударять кнутомъ по воздуху. Та не хвастай даремне; пішов би до плугів і там хвостав би коли волів. Липов у.

2) О дождѣ: лить съ шумомъ. Ой єсть у полі а чорная хмара, і із тиєї хмари дрібний дощик хвоще, ой він же мні головку сполоще. Чуб. V. 1002.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвостати — ХВО́СТАТИ, аю, єш і хвощу́, щеш, недок., розм. 1. Те саме, що цьво́хкати 2. Та не хвостай даремне; пішов би до плугів і там хвостав би біля волів (Сл. Б. Грінченка). 2. перен. Литися з шелестом (про дощ). І з тиєї хмари дрібний дощик хвоще, ой він же мні головку сполоще (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах
  2. хвостати — -аю, -аєш і хвощу, хвощеш, недок., діал. 1》 Сікти батогом повітря. 2》 Литися з шумом (про дощ). Великий тлумачний словник сучасної мови