1. Словник української мови Грінченка

хвостатий

Хвостатий, -а, -е

Хвостатый, имѣющій хвостъ, съ длиннымъ хвостомъ. Миші хвостаті. МУЕ. І. 132. (Полт.). Постановить: пускать на раду всіх хвостатих, а куцих не пускать. Гліб.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвостатий — хвоста́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хвостатий — див. чорт Словник синонімів Вусика
  3. хвостатий — ХВОСТА́ТИЙ, а, е. 1. Який має хвіст; з довгим або густим хвостом. Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубаста знала, Чого хвостатий кум бажав:До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. хвостатий — -а, -е. 1》 Який має хвіст; з довгим або густим хвостом. || у знач. ім. хвостаті, -тих, мн. Те саме, що хвостаті земноводні. Хвостаті земноводні — ряд земноводних тварин, які мають видовжене тіло з добре розвиненим хвостом. 2》 Який має хвіст (у 3-8 знач.). Хвостата зірка — комета. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хвостатий — ХВОСТА́ТИЙ, а, е. 1. Який має хвіст; з довгим або густим хвостом. Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубаста знала, Чого хвостатий кум бажав: До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах