хвостатий

ХВОСТА́ТИЙ, а, е.

1. Який має хвіст; з довгим або густим хвостом.

Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубаста знала, Чого хвостатий кум бажав: До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала (Гл., Вибр., 1951, 107);

Маленькі хвостаті та рогаті чортики висолопили до його язики (Н.-Лев., II, 1956, 347);

В прозорому ж гаї лунко луна між деревами ухала; дятли ще дужче тукать взялися; а білки хвостаті з вершечка ялини шишками кидались вниз (Тич., І, 1957, 264);

// у знач. ім. хвоста́ті, тих, мн. Те саме, що Хвоста́ті земново́дні.

Земноводні поділяються на безхвостих (жаба, ропуха) і хвостатих (тритон) (Зоол., 1957, 95).

Хвоста́ті земново́дні — ряд земноводних тварин, які мають видовжене тіло з добре розвиненим хвостом.

Хвостаті земноводні мають видовжене більш або менш циліндричне тіло, що поступово переходить у стиснутий з боків веслуватий або циліндричний (у поперечному розрізі) хвіст, довжина якого майже дорівнює тулубові (Визначник земноводних.., 1955, 18).

2. Який має хвіст (у 3-8 знач.).

На обох листах писар поставив свій з багатьма хвостатими закарлючками підпис, а на тому місці, де мав бути підпис кошового, накреслив, як завжди, великого розгонистого хреста (Добр., Очак. розмир, 1965, 221);

Хвостаті, як ворони, лакеї у фраках уже метушились там побіля столів, подзенькуючи посудом (Гончар, Таврія, 1952, 273);

Крім зір, на небі спостерігаються хвостаті тіла — комети і туманні плями — туманності (Курс заг. геол., 1947, 14);

Позад будинку, що з його даху Черниш вів свої спостереження, стояв інший будинок такого ж стандартного типу. Раз у раз з його поверхів вишуговувало хвостате пружне полум’я. Били міномети (Гончар, III, 1959, 242);

Біля стійки посилочного відділу черги по суті немає, Вона просто не встигає вирости у справжню «хвостату»: кілька хвилин — і посилка у ваших руках (Рад. Укр., 22.III 1971, 4).

Хвоста́та зі́рка — комета.

Щороку астрономи відкривають кілька нових хвостатих зірок (Наука.., 7, 1961, 19).