хвостатий

ХВОСТА́ТИЙ, а, е.

1. Який має хвіст; з довгим або густим хвостом.

Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубаста знала, Чого хвостатий кум бажав:До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала (Л. Глібов);

Маленькі хвостаті та рогаті чортики висолопили до його [нього] язики (І. Нечуй-Левицький);

В прозорому ж гаї лунко луна між деревами ухала; дятли ще дужче тукать взялися; а білки хвостаті з вершечка ялини шишками кидались вниз (П. Тичина).

2. у знач. ім. хвоста́ті, тих, мн. Те саме, що Хвоста́ті земново́дні (див. земново́дний).

Земноводні поділяються на безхвостих (жаба, ропуха), безногих (червуги) і хвостатих (тритон) (з навч. літ.).

3. Який має хвіст (у 3–8 знач.).

На обох листах писар поставив свій з багатьма хвостатими закарлючками підпис, а на тому місці, де мав бути підпис кошового, накреслив, як завжди, великого розгонистого хреста (С. Добровольський);

Хвостаті, як ворони, лакеї у фраках уже метушились там побіля столів, подзенькуючи посудом (О. Гончар);

Крім зір, на небі спостерігаються хвостаті тіла – комети і туманні плями – туманності (з наук. літ.);

Позад будинку, що з його даху Черниш вів свої спостереження, стояв інший будинок такого ж стандартного типу. Раз у раз з його поверхів вишуговувало хвостате пружне полум'я. Били міномети (О. Гончар);

Біля стійки посилочного відділу черги по суті немає, Вона просто не встигає вирости у справжню “хвостату”: кілька хвилин – і посилка у ваших руках (з газ.).