хилитнути
ХИЛИТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Однокр. до хилита́ти.
В цю мить щось немов ударило в Юрине ліжко зісподу і хилитнуло куди дужче... (Ю. Смолич);
Созоненко взяв в руки сулію з самогоном, хилитнув нею (М. Стельмах);
Федір розумно подивився батькові в вічі, – хилитнув у дверях фалдами кожушини і хутко зник за ворітьми (Г. Епік).
Словник української мови (СУМ-20)