хильнути
ХИЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
Однокр. до хили́ти 1, 3.
Іван ухопив чарку, .. хильнув назад головою й так швидко висмикнув чарку зі стуляних [стулених] губ, що порожня чарка бахнула (І. Нечуй-Левицький);
Кайдашиха знов притулила губи до чарки і трохи не помилилась та не хильнула до дна (І. Нечуй-Левицький);
Він хильнув другий кухоль пива – так само одним духом, як і перший, заплатив, попрощався і швидко пішов (Ю. Смолич);
Березін десь хильнув через край, поліз уночі купатися і втопився (Я. Гримайло).
◇ Ви́пити (ковтну́ти, сьорбну́ти, хильну́ти) [бага́то, чима́ло і т. ін.] ли́ха (го́ря, го́ренька і т. ін.) див. випива́ти;
(1) Хильну́ти чарчи́ну (д) див. перехиля́ти.
Словник української мови (СУМ-20)