химерити

ХИМЕ́РИТИ, рю, риш, недок., розм.

1. Те саме, що вига́дувати¹.

[Старшина первий:] Ох, старі голови та розумні; химерять-химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко);

– Добре було б дати сюди підбори, передок і закоти з малинової шкіри, – химерив Омелько, розглядаючи замшу (З. Тулуб);

* Образно. Прокопчук – шапка на потилиці, шинеля розстебнута, лупаті очі так і виграють, так і химерять, щоб що-небудь збрехати – цілу дорогу теревенить, одне кінчає, друге починає (Григорій Тютюнник);

На благо всім. І Києву, і україні, і господарюванню по новому, “ринково”, із знанням справи, творю, а не словоблудно, коли наші так звані реформатори тільки химерують, і тим самим уже ціни собі не складуть (В. Решетилов).

2. Те саме, що вередува́ти.

– Не знаю, чи то на зубки, чи що, але дитина чогось химерить сьогодні (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. химерити — химе́рити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. химерити — ВЕРЕДУВАТИ, ВИГАДУВАТИ, дуріти, чудотворити, лихотворити, химерувати  Словник синонімів Караванського
3. химерити — див. вередувати; думати; мріяти; фантазувати  Словник синонімів Вусика
4. химерити — -рю, -риш, недок., розм. 1》 Те саме, що вигадувати I 1). 2》 Те саме, що вередувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. химерити — ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯ розм., ГЕ́ДЗКАТИСЯ розм., КОВЕРЗУВА́ТИ (КАВЕРЗУВА́ТИ) розм., КОМИ́ЗИТИСЯ розм., МАРУ́ДИТИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ розм., ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. химерити — ХИМЕ́РИТИ, рю, риш, недок., розм. 1. Те саме, що вига́дувати¹ 1. [Старшина первий:] Ох, старі голови та розумні; химерять-химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
7. химерити — Химерити, -рю, -риш гл. 1) = химерувати. Ох старі голови та розумні: химерять, химерять, та й зроблять з лемеша швайку. Шевч. 152. 2) Фантазировать, мечтать. Ох, коли б!... Та що! про се шкода химерити. К. Дз. 142.  Словник української мови Грінченка