химеристий

ХИМЕ́РИСТИЙ, а, е.

Якому властиві дивацтва, примхи, забаганки, вигадки тощо; примхливий.

Данькові, правду кажучи, вона теж подобалась, химериста оця Нонна, подобалась своїми вихватками, сміливістю та веселістю (О. Гончар);

// Своєрідний, дивний, незвичний.

Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівним: .. На образах блискучі шати, З рядками перлів по кутках, Тремку, химеристу веселку Округ лампади на святках... (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. химеристий — химе́ристий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. химеристий — див. химерний  Словник синонімів Вусика
3. химеристий — [хиемериестией] м. (на) -стому/ -с'т'ім, мн. -с'т'і  Орфоепічний словник української мови
4. химеристий — -а, -е. Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки тощо; примхливий. || Своєрідний, дивний, незвичний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. химеристий — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
6. химеристий — ХИМЕ́РИСТИЙ, а, е. Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки тощо; примхливий. Данькові, правду кажучи, вона теж подобалась, химериста оця Нонна, подобалась своїми вихватками, сміливістю та веселістю (Гончар, II, 1959, 244); // Своєрідний, дивний...  Словник української мови в 11 томах