1. Словник української мови у 20 томах

химеристий

ХИМЕ́РИСТИЙ, а, е.

Якому властиві дивацтва, примхи, забаганки, вигадки тощо; примхливий.

Данькові, правду кажучи, вона теж подобалась, химериста оця Нонна, подобалась своїми вихватками, сміливістю та веселістю (О. Гончар);

// Своєрідний, дивний, незвичний.

Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівним: .. На образах блискучі шати, З рядками перлів по кутках, Тремку, химеристу веселку Округ лампади на святках... (М. Старицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. химеристий — химе́ристий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. химеристий — див. химерний Словник синонімів Вусика
  3. химеристий — [хиемериестией] м. (на) -стому/ -с'т'ім, мн. -с'т'і Орфоепічний словник української мови
  4. химеристий — -а, -е. Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки тощо; примхливий. || Своєрідний, дивний, незвичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. химеристий — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  6. химеристий — ХИМЕ́РИСТИЙ, а, е. Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки тощо; примхливий. Данькові, правду кажучи, вона теж подобалась, химериста оця Нонна, подобалась своїми вихватками, сміливістю та веселістю (Гончар, II, 1959, 244); // Своєрідний, дивний... Словник української мови в 11 томах