химеристий
ХИМЕ́РИСТИЙ, а, е. Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки тощо; примхливий.
Данькові, правду кажучи, вона теж подобалась, химериста оця Нонна, подобалась своїми вихватками, сміливістю та веселістю (Гончар, II, 1959, 244);
// Своєрідний, дивний, незвичний.
Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівним: ..На образах блискучі шати, З рядками перлів по кутках, Тремку, химеристу веселку Округ лампади на святках… (Стар., Поет. тв., 1958, 190).
Словник української мови (СУМ-11)