Великий тлумачний словник сучасної мови

химеристий

химе́ристий

-а, -е.

Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки тощо; примхливий.

|| Своєрідний, дивний, незвичний.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. химеристий — химе́ристий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. химеристий — див. химерний  Словник синонімів Вусика
  3. химеристий — [хиемериестией] м. (на) -стому/ -с'т'ім, мн. -с'т'і  Орфоепічний словник української мови
  4. химеристий — ХИМЕ́РИСТИЙ, а, е. Якому властиві дивацтва, примхи, забаганки, вигадки тощо; примхливий. Данькові, правду кажучи, вона теж подобалась, химериста оця Нонна, подобалась своїми вихватками, сміливістю та веселістю (О.  Словник української мови у 20 томах
  5. химеристий — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
  6. химеристий — ХИМЕ́РИСТИЙ, а, е. Якому властиві дивацтва, примхи, вигадки тощо; примхливий. Данькові, правду кажучи, вона теж подобалась, химериста оця Нонна, подобалась своїми вихватками, сміливістю та веселістю (Гончар, II, 1959, 244); // Своєрідний, дивний...  Словник української мови в 11 томах