хитавиця
ХИТАВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Гойдання на хвилях.
– А добре було б зараз покататися! Як ви – не боїтеся хитавиці? (Д. Бедзик);
Коли зійшло сонце, шторм почав потроху слабшати, але море клекотіло весь день, .. а хитавиця хоч і не припинилася, але стала рівнішою (З. Тулуб);
Створюючи корабель, конструктори та інженери найперше дбають, щоб він був якомога стійкіший і якнайменше піддавався хитавиці (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Душевний неспокій, тривога, хвилювання.
І все ж на душі було важко. Здавалося там щось хилиртається, розгойдується, і він не може зупинити хитавицю (Ю. Мушкетик).
3. рідко. Танці в музичному ритмі “стегнобіт”.
Амазонки вчинили неймовірну хитавицю з елементами різних дріботушок (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)