хитлявий
ХИТЛЯ́ВИЙ, а, е, розм.
Те саме, що хистки́й¹ 1, 2.
Марина пішла в темряві по вузеньких хитлявих східцях, держачися за стіну, щоб не впасти (Б. Грінченко);
– Не смій так про неї!.. Чуєш? Борис злякано відсахнувся, не чекав такого від Феді. Але зараз же опанував себе, негарно засміявся: – Ха-ха!.. Боїшся, щоб не відбив?.. – і пішов геть своєю хитлявою ходою (Д. Ткач);
Із-під ніг коня вихопився хитлявий стовпчик пилюки і, обертаючись довкола себе, побіг попереду (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)