хитросплетіння
ХИТРОСПЛЕТІ́ННЯ, я, с., книжн.
1. Майстерне, складне переплетення чого-небудь; складний, з домішкою хитрощів, мудрований виклад, розвиток чого-небудь (думок, сюжету і т. ін.).
При читанні твору [“Біла пляма” В. Козаченка] не бачиш традиційних елементів полегшеного пригодництва, сюжетних хитросплетінь, розрахованих лише на зовнішню ефектність (з наук. літ.).
2. перев. мн. Хитра політика, хитрі, підступні задуми.
Ми ніколи не погодимося з тим, хто свідомо чи несвідомо хотів би класову суть нашого мистецтва всілякими хитросплетіннями звести нанівець (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)